Землеробські заняття

На початку ХХ ст. в околицях Перечина поширеною була система сівозмін. Поряд з тим впродовж першої половини ХХ ст. ще практикувалась вирубно-вогнева  та толоково-царинна системи. Трипілля застосовували лише заможні і багаті господарі. Бідні селяни засівали поля до повного їх виснаження і лише після цього залишали під пар чи засівали кормовими травами. Мінеральних добрив селяни не використовували ще й на початку 30-х рр. ХХ ст.

Провідною галуззю землеробства на Перечинщині було рільництво. Наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ ст. основним орним знаряддям був дерев’яний плуг з металевим наконечником. У плуг запрягали двох волів чи коней. Один чоловік керував волами, а інший – плугом. Після оранки землю розпушували боронами, виготовленими вручну із дубових, ясеневих чи яворових брусів. Повністю металеві борони поширились наприкінці 30-х – на початку 40-х рр. ХХ ст. На той час їх можна було вже купити. Із залізними плугами працювали вже трактори. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. орали в основному волами, а пізніше вже й конями. Кожна сімʼя намагалась мати бодай одного коня.

Крім орних знарядь праці, місцеве населення доволі широко використовувало ручні знаряддя обробітку ґрунту. На присадибній ділянці («у городі»), де неможна було поорати, землю скопували лопатою («аршувом») та мотикою («мотовков»). Досить поширеними були невеликі мотики («рогачки») з роздвоєною робочою частиною. Ними вибирали дрібне коріння, каміння, розбивали невеликі грудки на грядках. Всі види лопат і мотик були в масовому доступі. Їх виготовляли ряд закарпатських металозаводів. Крім того селяни користувались дерев’яними та залізними граблями. 

Місцеве населення вирощувало яре та озиме жито і пшеницю, овес, ячмінь, квасолю, коноплі і льон на олію та прядиво. Основною культурою була кукурудза. Її не сіяли, а садили рядками. Часто поміж кукурудзу сади квасолю, кормову диню, а ділянку довкола обсаджували соняшниками. Основу ж харчування в околицях Перечина складала картопля, кукурудза та квасоля. Страви з житнього і пшеничного борошна готувались лише у святково-обрядові дні або у випадку закінчення кукурудзяного борошна.У кожному селі були окремі поля («ділянки»), які тримали лише під сіно. Під сіно сіяли команицю, люцерну, різні трави. Зберігали сіно у спеціальній споруді («оборозі»).

Городництвом люди займались на присадибних ділянках. У якості добрива для городніх культур використовували компостований хлівний гній. Особливо його додавали в ямки при саджанні картоплі, огірків, помідор, капусти. Окрім того, для власних потреб селяни вирощували цибулю, часник, моркву, петрушку, червоний буряк. Провідною городньою культурою вважалась картопля.

Кожен селянин намагався мати власний сад. Садівництвом традиційно займались чоловіки. Вони вміли прищеплювати дерева й вивели чимало сортів фруктових дерев, що характеризувались високою врожайністю, невибагливістю та добрим смаком. Площі садів постійно розширювались. У місцевих садах переважали яблуні, груші, сливи. Вирощувались також різні сорти черешні, вишні, горіхів тощо. Помірно розвинутим було виноградарство. Кілька кущів винограду для власних потреб вирощувала майже кожна селянська родина на дворі чи в городі.