Іван Гарайда

Меню

(Зарічово 29 січня 1905 - Ужгород 13 грудня 1944)

Відомий філолог, освітянин та історик Іван Гарайда походить із династії священників та вчителів. Його прапрадід Михайло Бачинський служив парохом у Зарічові в 1825-1847 рр. Одна з дочок пароха – Антонія вийшла заміж за священика Івана Торму. А вже їх син Іван Торма (1843-1905) 43 роки працював вчителем і директором церковної школи в Зарічові, був головою спілки вчителів Ужанської жупи, а також сільським біровом. Його правнуком був відомий просвітитель Іван Гарайда, який народився в селі Зарічово 29 січня 1905 року. Родина відносилася до місцевої еліти, яку поважали та знали.

Батьки хлопця, після приєднання Підкарпатської Русі до Чехословаччини, переїхали на постійне місце проживання до Угорщини. Іван навчався в гімназії у місті Секейшфегервар, після чого у 1924 році поступив на юридичний факультет Будапештського університету, який закінчив в 1928 році. У 1934 році Іван Гарайда закінчив філологічне відділення Краківського університету й продовжив навчання на філософському факультеті Печського університету. Від 1934-го і до 1939-го року викладав угорську мову в Краківському університеті, а також «Історію Польщі» в одній із гімназій Кракова. Після окупації Польщі німецькими військами всіх викладачів університету арештовують за звинуваченням у анти-німецькій діяльності. У листопаді 1939 року Іван Гарайда опинився в концтаборі Заксенхаузен, де утримувалися німецькі комуністи, представники польської інтелігенції, бунтівні студенти та гірники Сілезії.

Про принизливі умови життя в концтаборі можна дізнатися зі слів самого Івана Гарайди. Концтабір Заксенхаузен тоді займав площу приблизно 1 км. кв. У 70 приміщеннях барачного типу було приблизно 12 тис. ув'язнених. На сніданок давали суп з гречаною крупою або чорну каву з сахарином, хліба відміряли раз на день по 100-150 гр., на обід був порожній суп, а на вечерю картопля з маргарином. М'ясний суп видавали тільки на Різдво і Великдень. Спали в бараках на підлозі на соломі без ковдр, пізніше з'явилися матраци – один на двох осіб. Три рази на день відбувалася перевірка на плацу (іноді по 3 години на морозі). Підйом був о 5-й годині (умивальники і вода були), сніданок о 6 годині після чого перевірка на плацу, потім ув’язнені перебували в закритому бараці впритул один до одного до обіду (о 12 годині). Вечеря була о 18-й годині. Після вечері годину дозволялася гра в шахмати.

Завдячуючи допомозі різних людей, зокрема колишніх учителів гімназії (угорському послу в Берліні, єпископу О.Стойці) та колег з Краківського університету, Івана звільняють 9 квітня 1940-го року. До 22 жовтня він находився у Кракові, після чого виїхав до Будапешту. Після невдалих пошуків роботи І.Гарайда вирішив повернутися до Ужгорода, де оселився у родича на площі Другет, 19. У листопаді 1940 року Іван Гарайда звернувся до епископа О.Стойки з проханням помогти у пошуках роботи. Завдяки зв’язкам єпископа його рекомендували на посаду виконавчого директора ПОН (Подкарпатское общество наук), на якій Гарайда находився до 27 жовтня 1944 г. Під час війни він працював також редактором часописів «Зоря-Hajnal», «Руська молодь», «Літературна неділя», серії «Літературно-наукова бібліотека» та «Народна бібліотека».

Завдяки його діяльності в регіоні активізувався розвиток науки й освіти. Зокрема, у 1941 році в Ужгороді вийшла друком його «Граматика руського язика», яка стала офіційним підручником для українських шкіл Угорщини. У 1942-1944 роках І.Гарайда видав «Великий сільськогосподарський календар Подкарпатского общества наук», а в 1943 році разом із М.Лелекачем виступив упорядником довідкового видання «Загальна бібліографія Підкарпаття» в Ужгороді, яка в радянський період відносилася до забороненої літератури.

За спогадами секретарки ПОНа Юлії Опаленки на початку 1940-х років др. Іван (Янош) Гарайда був уже немолодим, повним чоловіком, котрий не мав ані дружини, ані дітей, і жив лише своєю роботою, доопрацьовучи свою «Граматику руського язика» – підручник, яким згодом користувалися у всіх школах краю. Юлія Опаленик згадувала, що їй було дуже легко і приємно працювати з таким керівником, бо це була надзвичайно спокійна, виважена, добра та інтелігентна людина.

«Граматика руського язика»

Вченого непокоїло, що русини Підкарпатської Русі не мали єдиної для простого люду та інтелігенції граматики. Книжки та періодичні видання публікувалися на основі застарілої та не зрозумілої граматики, що перешкоджало розвитку освіти в регіоні.

Саме тому 28 лютого 1941 року у Будапешті відбулося засідання мовної комісії Підкарпатського товариства наук, рішенням якого були ухвалені основні положення майбутньої «Граматики руського язика» створеної на живомовній основі. Необхідність створення універсальної граматики була спричинена бажанням стандартизувати розмовну мови та публікацію на її основі книг та газет, які були б зрозумілі народові. Через те, що в своїй «Граматиці» І.Гарайда поєднав народно-діалектну мову з історичним правописом, науковцю закидувались обвинувачувачення у спробі створити окрему літературну мову для підкарпатських русинів.

І.Гарайда називав «Граматику» певним компромісом з питань, що розділяли прихильників різних підходів до вирішення мовного питання на ворогуючі табори. Мова, запропонована науковцем, стала стандартом для цілої низки наукових, белетристичних публікацій, видань для дітей, що побачили світ на Підкарпатській Русі упродовж Другої світової війни. Граматика І.Гарайди знайшла найширше використання в шкільній системі Підкарпатської Русі. Нею друкуються науковий журнал “Зоря – Hajnal” (чотири томи за 1941-44 роки), газета “Літературна Неділя ” (травень 1941 – жовтень 1944 роки), книжкові серії “Літературно-Наукова Бібліотека” – 42 видання, “Народна Бібліотека” – 12 видань, “Школныє учебникы” – 3 видання, ще й окремо три книги.

У 1944 році 27 листопада Гарайду було заарештовано службою радянської військової контррозвідки «СМЕРШ». У постанові про його арешт йшлося : «…Гарайда с 1940 г. являясь директором «Подкарпатского общества наук» со страниц его печатных изданий проводил профашистскую агитацию, направленную против коммунистического движения и Советского Союза, а также восхвалял захватническую политику Германии и Венгрии и призывал за всенародную поддержку венгерского правительства». Івана Гарайду неодноразово допитували і 13-го грудня 1944 г. наглядач польової тюрми у рапорті начальству констатував, що в камере № 9 «скончался арестованный Гарайда».

У радянський час його прізвище було викреслено з історії, а про існування книги Михайла Лелекача та Івана Гарайди «Загальна бібліографія Подкарпатя» радянським вченим було заборонено навіть згадувати. І тільки у 2000 році книгу було перевидано в ужгородському видавництві Валерія Падяка. Згодом, у 2009 році було перевидано «Граматику руського язика» в серії «Народна Бібліотка», упорядником якої був покійний уже перекладач, поет та видавець Іван Петровцій.

Фото 1 : Андрій Гарайда з жінкою та дітьми. Фотографія з родинного архіву Олексія Баранія. Завантажено із блогу Івана Бачинського : http://bachynskyj.blogspot.com/2010/10/blog-post_13.html

Фото 2 : Верхній ряд з права на ліво : о. Андрій Фенцик ( батько Стефана), Стефан Фенцик (на той час семинарист), Євген Фенцик ( брат Стефана), Андрій Гарайда. Нижній ряд з права на ліво : Юлія Легеза (Фенцик), Етела Торма (Гарайда). В нижньому ряді маленькі Іван Гарайда та його брат Нандор. Фото зроблене в с. Зарічові. Фотографія з родинного архіву Олексія Баранія. Завантажено із блогу Івана Бачинського : http://bachynskyj.blogspot.com/2010/10/blog-post_13.html

Фото 3. Єпископ Олександр Стойка (фото з статті про єпископа у Вікіпедії)

Фото 4 : Титулка Граматики руського язика І.Гарайди.

Фото 5 : І.Гарайда за робочим столом (фото з статті про діяча у Вікіпедії).

Джерела:

Анотація до перевидання книги Михайла Лелекача та Івана Гарайди «Загальна бібліографія Подкарпатя» : https://kapraly.files.wordpress.com/2010/10/in-pdf11.pdf

Грамматика руського (русинського) языка Ивана Гарайды : https://petrovtsiy.livejournal.com/5654.html

Іван Гарайда. https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0

Іван Гарайда – історик, філолог, редактор, культурно-освітній діяч нашого краю / Блог Івана Бачинського : http://bachynskyj.blogspot.com/2010/10/blog-post_13.html

Иван Гарайда : https://rusinmaromorosh.livejournal.com/87863.html

Літераті Тетяна. Втрачений Ужгород: історія життя секретарки Підкарпатського товариства наук Юлії Опаленик (Янчик) : https://prozahid.com/vtrachenyj-uzhhorod-istoriia-zhyttia-sekretarky-pidkarpatskoho-tovarystva-nauk-iulii-opalenyk-ianchyk/