3.1 ТЕРИТОРІЯ ПРОЖИВАННЯ ЛЯСОВЯКІВ – ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Етнографічна група лясовяків або лесяків проживає на теренах Сандомирської пущі, а точніше – на території розвилок річок Вісли та Сяну, яка є частиною Сандомирської низовини. Ця територія межує на півдні з карпатським хребтом, з північного заходу суміжна з Малопольською височиною, а з північного сходу – з Розточчям. Нині цей простір охоплює такі повіти: Лежайський, Кольбушовський, Ніжанський, Стальовольський, Мелецький, Тарнобжеський та частину Ропчицько-Сендзішовського.

Ґрунти на цій території радше бідні: відсутні ґрунти класу I і II, а клас III зустрічається лише в декількох районах (околиці Лежайська – дерново-підзолисті ґрунти,на частині Кольбушовського плато Кольбушова, вздовж русел більших річок – вузькі пояси важких маршових ґрунтів).

Ще у XIV столітті майже вся територія між Віслою, Сяном і Віслокою була вкрита густим лісовим масивом. Це були змішані ліси, в яких зустрічаються сосни, ялини, ялиці, буки, явори та клени. З огляду на те, що змішані ліси займали кращі ґрунти, їх швидко вирубали для обробітку землі. Пуща, оточена болотами й важкодоступна для людей, дала притулок дичині та водно-болотним птахам. З цієї причини її оминули основні торгові шляхи, що пролягали вздовж долини Бугу та вздовж Карпатського передгір’я.

Назва «Сандомирська пуща» мала своє обґрунтоване застосування ще в XIX столітті. Її об’єднували великі лісові ділянки. На жаль, поселенський процес, що тривав п’ять століть, а також промислова експлуатація безповоротно змінили первинний лісовий ландшафт. Більші лісисті місцевості утримались іще в пісках та заболочених районах. Найбільші лісові комплекси охоплюють частину Тарнобжезького, Нижанського та Кольбушовського повітів.

Найточнішим окресленням діапазону самобутніх ознак народної культури лясовяків є карта, розроблена Францішком Котулою, де межі цього субрегіону мають риси перехідної смуги, а вся територія відповідає ситуації, що існувала в другій половині XIX століття та на початку XX століть.

ДЖЕРЕЛА:

Fudyna J., Lasowiacy. Wiejski dom mieszkalny w widłach Wisły i Sanu. Forma i Funkcja, Mielec 2014.

Ruszel K., Lasowiacy, Rzeszów 1994.