5.7. ЗАБАВКАРСТВО – ДЕРЕВ’ЯНІ ІГРАШКИ

Традиція виготовлення іграшок у Польщі сягає XIX століття. Процвітаючі осередки забавкарства розташовувались на жешівських та лежайських землях. Іграшки виробляли в регіонах з неродючими ґрунтами, а також там, де дрібні господарства не могли себе забезпечити самостійно. У Сандомирській пущі було достатньо матеріалу для виробництва іграшок.

Лежайськ належав до одного з трьох головних центрів у Польщі з огляду на виробництво дерев’яних іграшок. Нині кількість виробників значно зменшилась. Крім того, вони переважно не передають свої навички наступним поколінням.

Дерев’яні іграшки – найпопулярніший вид іграшок завдяки універсальності та доступності сировини, з якої їх виготовляли. Найбільш часто використовуваною деревиною була липа, осика, вільха, рідше – береза, верба чи каштан. Хвойної деревини уникали.

Найбільш поширена тематика дерев’яних іграшок була пов’язана з різними видами коней (коні-гойдалки, коні на колесах, з каретою та «на палиці»), пташками (так звані «клепаки», дятли на палиці), а також курчатами. Не менш популярними були каруселі та молоточки.

Дерев’яні іграшки прикрашали, розфарбовуючи їх легкодоступними аніліновими та масляними барвниками. Поширеною технікою декорування були випалювання та різьблення. На іграшки приклеювали також клаптики тканини, пір’я чи намистини.

ДЖЕРЕЛА:

Red. Łokaj A., Pomorska M., Podkarpackie zabawki ludowe. Zeszyty regionalne, Rzeszów 2011.