5.4 ТАНЕЦЬ

Меню

Танці лясовяків, порівняно з танком у жешувському регіоні, – менш різноманітні та менш динамічні. Їхній характер більш схожий на танці з центральної Польщі, ніж із Ряшівщини. Характерними рисами танцю є: «(...) розпрямлена постава, витонченість рухів, спонтанний темп. Більшість танців виконується всією стопою. Рух у танці характеризує розслаблення тіла. У багатьох з них коліна м’яко згинаються і випрямляються кожного разу, коли опускається стопа. Танцюристи часто використовують у своєму танці різноманітні акцентовані кроки, стрибають на місці, притупцюють, переходять від стрибків у глибоке присідання, вдаряють рукою по коліні, плескають у долоні та трясуть долонею піднятої руки».

Танці лясовяків були маловідомі. Вперше зібрала та описала їх Аліція Гащак. З’ясувалося, що це переважно танці з дво- або тридольним метром, які виконують одиночні пари. Найвідоміші танці: лясовяк, гурра-полька та цибуля. Домінують польки: «полька вліво», галоп, з притупом, «без однієї ноги». З-поміж інших танців можна назвати такі, як «холевяк», «весільний рівний», «трамелька лясовяцька», оберек та вальси.

У кожній частині лясовяцького регіону танцювали типовий місцевий танець, приміром, в Холевяній-Ґурі – «холевяк», в Ґренбові – ґренбовський вальс. Поширеним було вкладання грошей «в бас». Наприклад, коли дружба хотів затанцювати, він виконував заспів, а потім платив музикантам за гру.

Крім товариської функції танцю, танок відігравав дуже важливу роль в обрядах лясовяків, зокрема, на весіллях. Адже весілля було багатовимірним обрядом, який тривав багато днів. Тому це також була можливість для розваг, співів та танців як для молодих, так і для літніх людей, учасників весілля та сторонніх осіб. Весільні танці можна поділити на дві групи:

Обрядові та сольні танці, які охоплюють, серед іншого: танець з віхою, танець свашки з дружбами, танець молодого з молодою, танець старости з молодою, танець з калачем, білий вінець.
Загальнопопулярні танці; до них належать усі вальси, польки, ходзоне (ходячі танці), штаєрки, оберки, які замовляли гості весілля.

Ходзоне, вальси та штаєрки вписувалися в коло обрядових танців. Їх танцювали, як і у випадку загальнопопулярних танців, з типовими рухами рук. Вони відрізнялися мелодіями, під які їх танцювали, а також текстами та приспівками.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЛЯСОВЯЦЬКІ ТАНЦІ:

Haszczak, Tańce lasowiackie, Warszawa 2006.

K.Ruszel, Wesele. Materiały z konferencji Obrzędowość weselna w Rzeszowskiem- tradycja i współczesność, Rzeszów 22 XI 1999, Rzeszów 2001.