5.3 МУЗИКА ТА ПІСНІ

Меню

Лясовяцький регіон багатий на народну музику та пісні. Однак, перша ґрунтовна праця про вокальний фольклор з’явилася лише в 2008 році. Йдеться про книжку Еви Федичковської «Пісні лясовяків. Вокальний фольклор земель давньої Сандомирської пущі на основі архівних записів Францішка Котули». Ще одне дослідження, яке охоплює взірці пісень з лясовяцького регіону, – «Мелодії народних колядок Ряшівщини» Йоланти Пенкач. Окремі приклади пісень та текстів колядок зустрічаються також в етнографічних чи монографічних розвідках.

На основі аналізу названих видань пісні лясовяків можна поділити на певні групи, зокрема:

Весільні мелодії
Мелодії колядок: релігійні та світські
Залицяльні та любовні мелодії
Обжинкові мелодії
Побутово-пастирські мелодії
Сімейні мелодії
Релігійні мелодії
Комічні мелодії
Розбійницькі мелодії.

Зміст весільних приспівок описував обрядові дійства, наприклад:

Завивання віхи:

Розпочнімо цю віху завивати,

Марися має до нас завітати

Прийшла, прийшла, заплакала

Чого ж я ся дочекала.

Дочекалася я вроди

І Ясєнька, як ягоди.

Прикрашання короваю:

Ой, ти, короваю, біленький хлібе,

На тобі квіток, як зірок на на небі.

Ой, ти, короваю, який ти рум'яний,

Але з одного боку трохи обгорілий,

Усі ся дивують, що в цьому короваю

Літр мастялнки й когутяче яйо.

Світські мелодії колядок мали ознаки своєрідних любовних пісень. Їх називали «колядами під вином». Наприклад:

Троє парубків, троє винних

II: без саду плодів їхали: II

І в тієї Марисі

II: про стежку питали: II

А вона їм, ця Марися

II: шлях до саду показала: II

У тому садочку, в тому винному

II: знайдете яблука ви винні: II

Музика була невід’ємним елементом життя людей. Вона супроводжувала їх як у повсякденні, так і в праці, зокрема, при обскубуванні пір’я, квашенні капусти, а передусім – в обрядах: весіллях, обжинках та купальських вогнищах. Музика та спів передавали атмосферу певної ситуації, відтворювали пов’язані з нею емоції: радість, смуток, гнів, задуму, тугу, страждання.

В основі складу лясовяцької капели були:

перша скрипка, відома як «прима», яка веде мелодійну лінію;
друга скрипка, відома як «секунда», виконує гармонійно-ритмічну роль;
басоля, яка підкреслює метр, задає імпульс і тримає темп музики;
кларнет, який з’явився в капелі наприкінці XIX століття; коли кларнетист мав доладні навички орнаментики, він переробляв основну мелодію і навіть виконував роль першої скрипки приміти ста, керуючи капелою.

З часом до складу капели ввели другий кларнет і навіть трубу. Після Другої світової війни в гуртах прижився акордеон, що, втім, не внесло нових звукових цінностей у музику, яку виконували лясовяцькі капели.

Музиканти, як правило, були самоуками. Як навички, так і інструменти передавалися від батька до сина. Траплялося, що капелу створювали кілька талановитих братів із батьком, а часом – з дідом. Капели не мали постійного складу. Основу складали хороший скрипаль чи кларнетист, які, залежно від своїх потреб, підбирали решту складу гурту. Нотну грамоту знали поодинокі музиканти. Тільки хороша пам’ять і чудовий слух допомогали знайти відповідний звук.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ПРО МУЗИКУ ТА ПІСНІ ЛЯСОВЯКІВ:

Fedyczkowska E. Pieśni Lasowiaków. Rzeszów 2008.

Kotula F., Hej, leluja, czyli o wygasających starodawnych pieśniach kolędniczych w Rzeszowskiem, 1970.

Kotula F., Folklor słowny osobliwy. Lasowiaków Rzeszowiaków i Podgórzan, 1969.