2.2 ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ – ТРУДОВА ЕМІГРАЦІЯ

Ще з часів поділів землі лясовяків, як і вся східна частина країни, були одними з найбільш економічно відсталих. Селяни жили майже винятково за рахунок сільського господарства. Селянські господарства були дуже роздробленими, і цей процес продовжував поглиблюватися. Промислового виробництва в більших масштабах тут практично не існувало.

Зростання народжуваності, перенаселення та відсутність індустріальних центрів спричиняли потребу пошуку інших джерел доходу. Галицькі селяни почали виїжджати «за хлібом». Еміграції сприяли скасування панщини та розкріпачення. Найбільш частими напрямками еміграції були Сполучені Штати Америки, Аргентина, Канада, Бразилія, а рідше – європейські країни, такі як Данія, Франція чи Бельгія. Втім, найчисленніша група лясовяків обрала подорож «за океан», тобто Сполучені Штати Америки. За підрахунками, до 1914 р. з усієї Галичини туди подалося близько 600 000 осіб.

Спочатку емігрантські рухи мали стихійний та дезорганізований характер. Згодом охочих рушити до «землі обітованої» почали агітувати еміграційні посередники. Переважно це були агентами та нагоничі, яких працевлаштовували трансокеанські лінії. Вони продавали білети на кораблі та допомагали в «організації» поїздки. Часто емігранти ставали жертвами нечесних посередників та шахраїв, унаслідок чого вони втрачали свої заощадження або гроші на подорож, позичені у своїх родин.

Лише незначний відсоток тих, хто подорожував за океан, повертався додому. Чимало емігрантів залишалися в «американській мрії», створюючи там сім’ї, іноді отримуючи освіту та збагачуючись. Проте ті, хто повертався, привозили кошти, якими гасили борги, купували землю або будували нові, кращі та гарніші будинки, покращували свої житлові умови. Крім цього, розширився їхній світогляд. Завдяки їхній поставі та привезеним ними коштам почали розвиватися економіка та села Галичини: зросла оплата найманої праці та сільськогосподарської продукції. Домогосподарства також почали змінюватися. Будинки будували з нових, більш якісних матеріалів. Оновилися обладнання, побутові предмети, глиняний посуд замінили на порцеляну. Зрештою, зазнали змін звичаї та звички на селі.

ДЖЕРЕЛА:

Dudek-Młynarska E., „Jak nie na bandos, to do ameryki”- kierunek emigracji zarobkowej Rzeszowiaków i Lasowiaków przełomu XIX/XX wieku. Przyczynek do badań etnograficznych [w:] Kraj-obraz niepodległości. Życie codzienne u progu wolnej Polski, Kolbuszowa 2019.

Fudyna J., Lasowiacy. Wiejski dom mieszkalny w widłach Wisły i Sanu. Forma i Funkcja, Mielec 2014.