Життя - зачароване коло пір року

Життя сільської громади залежало від певних законів, звичаїв, обрядів і вірувань, які, в свою чергу, базувались на ритмі пір року. Усі діяння лясовяків повинні були узгоджуватися зі змінністю погоди впродовж року. За зимою завжди йшла весна, а за весною – літо. Все було підпорядковане цьому ритму – розклад робочого та вільного часу. Пори року визначали час сівби та збирання врожаю. Час для лясовяків був циклічним, визначався природою та змінами пір року. Для кожної пори року були властиві конкретні завдання. Польові, хатні роботи, ба навіть харчування різнились залежно від пори року. Мешканці села жили в гармонії з ритмом природи. Вагому роль відігравала повторюваність дій: люди знали, що їх чекає, наприклад, через місяць, які роботи їм доведеться виконувати, які припаси повинні заготовити, коли настане час для відпочинку та розваги. Насправді вони залежали від природи та погоди.

Залежність від пори року позначилась також на вправності використовувати та заготовляти всі можливі ресурси для готування страв, які втамовували голод, дозволяли зберігати сили для важкої праці в полі й при цьому не втрачати здоров’я. Важливо було накопичити запаси на зиму. Господині не мали можливості зберігати необроблену їжу, тому запасались доступним та продуманим способом. Перш за все сушили плоди, спеції, зілля, виготовляли силос та соляні розчини. Підготовка запасів розпочиналася ранньою весною й тривала до самої зими.