Життя лясовяка: ліс, сільське господарство, тваринництво
Основою існування лясовяків з початку освоєння територій у місцях злиття річок Вісла та Сян були сільське господарство, лісівництво та лісове бджільництво. Однак, найбільше значення мало господарювання, пов'язане з природними умовами, а саме: експлуатація лісу, його ресурсів та водокористування.
A. Діяльність, пов’язана з лісовими ресурсами
Життя й діяльність лясовяків були нерозривно пов’язані з лісом. Спочатку основним видом діяльності були лісозаготівля та теслярство. Перші поселенці самі повинні були вивільнити землю для ведення господарства та землеробства. З часом розвивались і інші ремесла, такі як бджільництво, мисливство та виробництво деревного вугілля. Натомість у долині Сяну дуже добре розвивалися лозоплетіння, рукоділля та лісосплав.
На теренах Сандомирської пущі були великі поклади болотної руди та піску, що, в свою чергу, вплинуло на розвиток металургії заліза (Руда Ястковска, Цмоляс, Оцека, Студзенець) та гутництва (Нівіска, Боянув). Лише в середині XVII століття більшу роль стали відігравати сільське господарство та тваринництво. Перегодом у цих районах розвитку набули центри гончарства (Лонжек-Ґарнцарський, Демба, Поренби Дембскє, Мединя-Ґлоґовська) та шкіряного виробництва.
Основним будівельним матеріалом і сировиною для виробництва повсякденних речей була деревина. Крім цього, лясовяки виробляли, зокрема, смолу, дьоготь і деревне вугілля. Звичайним явищем було виготовлення для власних потреб повсякденних предметів побуту з дерева. Однак, тривалий час до головних занять населення належали збирання лісових плодів (ягоди, ожини), грибів, а також полювання (браконьєрство) та риболовля.
Іншим заняттям було бортництво – розведення бджіл у бортях, яке також відігравало вагому роль, оскільки мед був важливим елементом харчування. Рівнобіжно розвивалося пасічництво. Мед використовувався в оздоровчих цілях, для підсолодження їжі, у випічці, виготовленні медовухи. Вважалося, що мед – один із найцінніших дарів від Бога. Окрім меду, в лікувальних цілях застосовувався прополіс, а віск – головним чином для виробництва свічок та грімниць.
Наприкінці XIX століття в регіоні почали виготовляти дерев’яні іграшки, такі як коники на колесах, брички з кіньми, пташки-каталки. Особливо відомими центрами були Лежайськ та Бжуза-Стадніцька. У Лежайську навіть створено фабрику з виробництва таких іграшок.
У регіоні також розвинулася меблева промисловість. Найвідоміший осередок розташовувався в Кольбушові. Кольбушівські меблі та дубові підлоги були знані на всю країну. На цих теренах істотне значення мала також діяльність токарів і слюсарів. До того ж, Кольбушова славилася виготовленням музичних інструментів – скрипок, альтів і басоль.
Соколув-Малопольський був натомість важливим столярним центром. Тут в основному займалися виробництвом дерев’яного сільськогосподарського обладнання. В цій місцевості збереглися також традиції гончарства.
У XIX столітті в регіоні Сандомирської пущі функціонували численні невеликі броварні та ґуральні.
Рудник-над-Сяном з навколишніми місцевостями славився плетінням і кошикарством. Із лози вироблялися речі повсякденного вжитку, а також предмети більшого розміру, що використовувались у господарстві: огорожі, кошики, частини возів – так звані півкоші, рибальське спорядження, різні види прикрас. Донині Рудник-над-Сяном залишається найважливішим центром плетіння в країні.
Б. Рільництво
Лясовяки переважно вирощували зернові культури (жито, ячмінь, аїр та просо). Пшеницю, ячмінь та овес вирощували значно менше і лише для власних потреб. Спочатку картоплю садили дуже мало, більш популярною була ріпа, яку їли передусім у передурожайний період. Однак, найбільше садили капусту. Їли її в різних формах, переважно квашену та посічену, або ж цілими головками. З-поміж овочів вирощували також цибулю, часник, червоний буряк, моркву та огірки, які маринували на зиму. Серед зілля й спецій слід назвати любисток, гірчицю, цибулю, розмарин та шавлію. Популярними були також квасоля, горох, сочевиця, а згодом і квасоля. Господарі вирощували льон, коноплю та мак. Біля кожного будинку та на межах росли фруктові дерева. Яблука, груші та сливи сушили, а взимку з них робили компот або у вареному вигляді додавали до пшоняної каші.
Часто сіяли льон. З льону виготовляли олію та полотно, з якого господині шили постільну білизну, повсякденний одяг та святкове вбрання, «хустки» для зціджування молока або мішечки для сиру чи сухофруктів і трав. Лляне насіння було невід’ємним елементом народної медицини. Натомість із конопель виготовляли мотузки, поворози та сітки, необхідні в кожному господарстві.
- Птахівництво та тваринництво
У кожному господарстві неодмінно були кури, качки, гуси. Їх розводили переважно для отримання яєць, більшість з яких продавали. Для забезпечення потреби в пір’ї розводили також гусей і качок. М’ясо птиці готували лише по неділях, коли готували традиційний бульйон з курки чи півня. М’ясо гусей та качок зазвичай доповнювало святковий стіл на селянській кухні.
Іноді розводили кроликів, оскільки вони забезпечували невелику родину поживним і ніжним м’ясом. Знаходили використання й кролячі шкури, з яких шили теплі пальта, шапки та рукавички. У кожному господарстві повинна була бути принаймні одна корова. Корова давала молоко, яке використовувалось по-різному. Зазвичай у господаря був також кінь, бо це була основна допомога під час польових робіт у якості тягової сили. Звичайно, свиней також утримували, але не в кожному господарстві. Забій свиней відбувався принаймні раз на рік, забезпечуючи родину м’ясом до наступного разу.
Значну роль у життя лясовяків відігравала дичина. Поширеним явищем було полювання на зайців. У сильця ловили куріпок. Таке м’ясо вимочували, наприклад, у молоці, маслянці, сироватці, приправляючи його за смаком плодами ялівцю, розмарином, часником тощо.
У річках і ставках ловили рибу та раків, яких за давніх часів тут було чимало.
ДЖЕРЕЛА:
„Źródła kultury ludowej Puszczy Sandomierskiej” pod red. Krzysztofa Ruszla, Kolbuszowa 2014.
Kotula F., „Z Sandomierskiej Puszczy”, Kraków 1962.
Ruszel K., Lasowiacy, Rzeszów 1994.
