Напередодні жнив

У більшості самодостатніх господарств найбільше занепокоєння викликав час перед жнивами. Навесні часто виявлялося, що, наприклад, картопля в бурті або перемерзла, або зігнила. З іншого боку, до запасів могли дістатись гризуни – миші, нориці, щури. На той час зазвичай закінчувалось зерно для хліба та крупи. Тому в давнину їжа користувалася великою повагою. Ніщо не могло бути змарноване. Власне, це було пов’язано з частими періодами голоду. Напередодні жнив люди навіть їли бур’яни – пирій, лободу. Саме з лободи, кропиви та щавлю готували суп перед збором урожаю. Жінки робили салати з листя кульбаби, зазвичай їх змішували з кисломолочним сиром або яйцями. З найбільш ранніх фруктів, таких як черешня, ягоди або ревінь, готували фруктові супи, так звані «памули». Використовували м’яту, любисток, молоду цибулю, дику цибулю, яка росла на межах, та ведмежий часник. У той час їли й ріпу – це був важливий складник їжі напередодні жнив, оскільки в бідніших господарствах уже з Різдва не часто їли картоплю. Ріпу зазвичай сушили на горищах і їли, наприклад, у піст, у вареному вигляді з пшоняною кашою. У цей період важливу роль відігравали також силос та сухофрукти. Усі чекали на появу молодої картоплі чи молодої капусти.

ДЖЕРЕЛА:

Ruszel K., Leksykon kultury ludowej w Rzeszowskiem, Rzeszów 2004.

Red: Smyk K., Pudłocki T., Wodzińska I., Puszcza Sandomierska od kuchni. Między tradycja a współczesnością, Kolbuszowa 2017.