ФРАНЦІШЕК КОТУЛА

Меню

Народився 26 березня 1900 р. у м. Ґлоґув-Малопольський. Був старшим сином ґлоґувського столяра Валентія Котули та його дружини Юлії з Ліщів. Сім'я жила в будинку, що знаходився в невеликому присілку Пяскі.

Батько Францішка, помітивши його любов до науки, єдиному із численних братів і сестер дозволив здобувати освіту після закінчення народної школи. Закінчивши навчання, Францішек продовжив навчання в учительській семінарії в Ряшеві (Жешуві). Так він став учителем.

Францішек Котула захоплювався місцевою матеріальною культурою, тож вирішив присвятити себе цій справі, поглиблюючи свої знання читанням книг і журналів. Він зосередився на освіті й водночас популяризував серед молоді місцеву історію, археологію, етнографію, а також фольклор, показуючи потенціал народної творчості в зовсім іншому ключі, ніж її сприймала молодь.

З раннього дитинства Францішек Котула був завзятим колекціонером. Ставши вчителем історії, він використовував свої археологічні та етнографічні колекції як засоби навчання. Коли в 1935 р. Регіональне товариство Ряшівської землі доручило йому створити Регіональний музей Ряшівщини, він відразу передав осередку свою колекцію. На громадських засадах працював у музеї хранителем.

Після війни, вже в якості директора музею, зосередив свої зусилля насамперед на збиранні пам’яток народної культури. Окрім цього, збираючи впродовж багатьох років матеріали для наукових досліджень, Францішек Котула згромадив багатий приватний архів: рукописи, малюнки, фотографії та аудіозаписи.

Примітно, що досягнення Котули перевершили своїми вимірами накопичений матеріал з огляду на його досконалу інтерпретацію, яка бере свої витоки в досконало вивченому регіоні. Тривалий час Котула буквально монополізував знання про населення території між Віслокою та Віслоком. Він став беззаперечним знавцем етнографії земель сьогоднішнього Підкарпаття чи, принаймні, регіону, заселеного погорянами, жешовяками та лясовяками. Не буде перебільшення, якщо описати його як «підкарпатським Кольберґом».

На посаді директора окружного музею (1950 – 1959), а згодом керівника етнографічного відділу (до 1970 року), Францішек Котула організував 20 науково-дослідницьких таборів, результати яких були опубліковані в колективних виданнях з історії та культури досліджуваних територій . У 1954 році, в знак визнання його внеску в розвиток культури й науки, йому було присвоєно звання доцента і, крім того, в 1976 році він отримав нагороду ім. Оскара Кольберґа. За внесок у збереження музейних колекцій під час війни Францішек Котула отримав Золотий Хрест Заслуги та Лицарський Хрест Ордена Відродження Польщі.

Францішек Котула був першим дослідником, який визначив ареали етнографічних регіонів лясовяків, жешовяків та погорян (Генезис етнографічних регіонів Жешувського воєводства, Мелець 1968). Помер 22 квітня 1983 року в Ряшеві.

Основні публікації:

З Сандомирської пущі. Краків 1962
Самобутній словесний фольклор. Люблін 1969
Розмови з черепками. Жешув 1969
Гей, лелуя. Варшава 1970
Блукаючи Жешувським Підґужем. Краків 1974
Музиканти. Варшава 1979
Селяни захищали себе самі. Жешув 1982
У джерел. Жешув 1983
Проти зурочень. Варшава 1989