Музей української культури (м. Свидник, Словаччина)
Музей української культури в Свиднику входить до вседержавної структури Словацького Національного Музею. Його було засновано у 1956 році у Пряшеві, після чого він змінив свою адресу на Красний Брід і нарешті знайшов постійне місце в містечку Свидник, який находиться на території південної Лемківщини. Музей має бібліотеку та відділи історії, культури, письменства та мистецтва, етнографії, фольклору. Він видає «Наукові збірники» та інші матеріали, організує тематичні виставки і етнографічні та фольклорні експедиції. До складу музею входять головні корпуси з різними експозиціями та скансен, на території якого находиться амфітеатр, котрий слугує сценою для проведення щорічного Фестивалю українців-русинів Словаччини.
Одна з експозицій, яка находиться в головному корпусі музею називається «Слідами предків». Вона зображує історичний розвиток населення південної Лемківщини та містить портрети видатних постатей (напр. Федора Корятовича, графа Юрія Другета), найдавніші пам'ятки духовної культури (напр. Спиські кириличні уривки євангелія з XIV ст., Остружницьке євангеліє 1492 року). У відділах «Традиційна народна культура» та «Чехословацький період» експонуються традиційний одяг, ремесла, народне мистецтво, галузь освіти національної меншини, книговидавання. У Галереї ім. Дезидерія Миллого розташована художньо-історична експозиція, яка включає три частини: іконописне мистецтво XVI-ХІХ ст., світське мистецтво ХХ ст., творчість Дезидерія Миллого.
Етнографічний скансен займає площу 11 га. Цей музей під відкритим небом бере свій початок у 1975 році. Однією з причин його появи було прагнення зберегти народну традиційну культуру регіону, яка опинилася під загрозою в зв’язку з будівництвом плотини, що призвело до затоплення й виселення українського населення басейну річки Цирохи (північно-східна Словаччина – Південна Лемківщина).
На території скансену розміщено майже 50 пам'яток традиційного народного будівництва. Найбільш цінною серед них є дерев'яна греко-католицька церква святої Параскеви із с. Нова Полянка 1766 року. Цікавими є також селянська садиба середини XVIII століття із села Улич-Криве, сільська корчма із заїздом та магазином з початку ХІХ століття із Свидника, будова добровільної пожежної команди з першої половини ХІХ століття із села Нижні Репаші, млинарська садиба середини ХІХ століття із села Боґлярка, вівчарська колиба з початку ХХ ст. з полонини села Завадка, водяна пила (тартак) з початку ХХ ст. із села Лівів. У цих та інших зразках народної архітектури музею зберігається понад 10 тисяч етнографічних предметів.
Ефективний розвиток музею залежав від відданої праці різних людей. Одним із таких був Мирослав Сополига багаторічний директор музею, Микола Мушинка та інші українців Словаччини. В сучасності скансен очолює Ярослав Джоганик.
Детальніше з структурою, програмою та фондами музею можна ознайомитися на наступній сторінці : https://www.snm.sk/?muzeum-ukrajinskej-kultury-historia-muzea
