Марія Химинець

У міжвоєнний період чимало перечинців активно включалися у розвиток українського націоналістичного руху. До таких, зокрема, належала багатодітна родина Михайла Кедюлича, яка відзначалася активною участю в розвитку українського національного руху. Серед них найбільш відомими учасниками руху стали брати Іван та Панас і їх сестра Марія. За свої переконання членам родини довелося заплатити важку ціну. Їх батька Михайла, який був активним "просвітянином", угорські окупанти тримали у концтаборі у Тур'я Реметах після чого він вже вдома невдовзі помер. Його молодший син Панас, який стояв на варті Сойму Карпатськогої України, було страчено угорцями 15 березня 1939 року. Старший брат Іван Кедюлич, відомий командир УПА, загинув у бою з НКВД у вересні 1945 року на Тернопільщині. Ще один брат – Андрій, попри те, що був добровольцем Червоної Армії і дійшов з боями до Братислави, згодом відсидів 6 років у сталінських таборах, а брат Василь пройшов через німецькі концтабори. Кожен з цих людей заслуговує на окрему сторінку історії, однак наразі буде історія про Марію.

Марія Химинець (Кедюлич) 1915-2014

Марія Кедюлич народилася в Перечині (тоді Унґський комітат) 16 вересня 1915 року. Навчалася у перечинській школі, а згодом продовжила навчання в державній торгівельній академії в Мукачеві. Батько та брати приймали активну участь в українському націоналістичному русі, були залучені в діяльність місцевої «Просвіти». Сестра не відставала від братів і в 14 років під впливом літератури з Галичини, місцевих часописів "Бджілка", "Дзвіночок", де писали про молодіжні організації "Сокіл", "Пласт", створила в Перечині молодечу організацію "Січовичок", до якої залучила більше 40 дівчаток. Користуючись літературою, вона вчила дівчат танців та ритмічних вправ. " Я чула себе українкою, а не русинкою, і про це постійно говорила дівчаткам, як ми маємо себе називати", – згадувала Марія Химинець у книжці спогадів "Відлуння буремних років". Свої вміння "Січовички" продемонстрували в Ужгороді 28-29 травня 1934 року, коли Жіночий Союз проводив Конвенцію. Дівчата виступили перед тисячами людей з новою програмою. Марії тоді було 18 років і вона згадує: "якими гордими ми чулися, якими дорослими і потрібними, для краю, для свого народу. Ми вийшли на поле під звуки оркестри "Просвіта", одягнені в синьо-жовтні уніформи, програму закінчили живим "тризубом". Конвенція українських жінок на Закарпатті була демонстрацією жіночої сили і готовності до подальшої боротьби за свої права. Особливо успішною була праця жіночого "Юнацтва ОУН", яке очолювала Марія Кедюлич в торговельній академії Мукачева, а також в Ужгороді, Берегові й Хусті.

У 1934 році вона одружилася з Юліаном Химинцем (1911-1994), який працював секретарем в Мукачівській торгівельній академії, де вона навчалася. Юліан був провідником ОУН в Підкарпатській Русі, секретарем мукачівської «Просвіти», який у 1938-39 рр. виконував доручення керівника Карпатської України Августина Волошина, а також забезпечував зв’язок між Проводом Українських Націоналістів та Головною Командою Карпатської Січі. Разом з Юліаном Марія прожила все життя. Пізніше, вже в еміграції, подружжя виховало четверо дітей.

Після проголошення автономії Карпатської Русі та утворення військової організації «Карпатська Січ» (листопад 1938 р.) Марія активно включилась у її роботу. У січні 1939 р. було створено жіночі відділи «Карпатської Січі». Очолила їх Стефанія Тисовська, а організаційним референтом Жіночої Січі тоді стала Марія Химинець. Вона допомагала організовувати курси з підготовки провідниць жіночих відділів, де вивчали історію та географію України, літературу й здійснювали фізичний вишкіл та заняття з медицини. Від початку 1939 р. Химинець разом зі своїми колежанками ініціювала мітинги, різноманітні святкові, тематичні заходи, що відбувалися в різних містах краю. Зокрема, 22 січня 1939 р. понад три тисячі членів Жіночої Січі прийняли участь у святі Соборності України. Під час військового протистояння між українцями та угорськими військами у березні 1939 р., Марія Химинець сприяла організації санітарного пункту при українському штабі, кухні та налагодженню телефонного зв’язку, разом з іншими учасницями руху шили для січовиків форму та національні прапори.

Після окупації Карпатської України Марія разом з чоловіком емігрувала до Австрії, а згодом, після війни, виїхала до США.  Там Марія та Юліан Химинці стали засновниками закарпатського земляцтва «Карпатський Союз». Подружжя займалося благодійництвом, підтримували стосунки із діячами ОУН, зокрема породичалися із родиною провідника ОУН - УПА Олексою Гасином. Не забували вони й про рідний край : вона та її чоловік зібрали значні кошти для спорудження  пам’ятника Тарасу Шевчену, відбудову Народного Дому, видання незалежного журналу «Краянка» в м. Ужгород.

Уже в період незалежності України Юліан Химинець та Марія Химинець отримали змогу побувати на Закарпатті. Вперше вони приїхали у 1991 році, коли брали участь у Міжнародній науковій конференції «Українські Карпати : етнос, історія, культура», яка відбувалася впродовж 26 серпня – 1 вересня. Кожен виступив на конференції із окремою доповіддю про події 1938 – 1939 років. Марія тоді відвідала рідний Перечин. Побачивши, що віряни там моляться під дощем, вона виступила ініціатором збору коштів в США, завдяки яким в Перечині була збудована нова греко-католицька церква.

В еміграції вийшла книга спогадів Марії Кедюлич-Химинець «Відлуння буремних років» про події на території Карпатської Русі у 1938 – 1939 роках. Спонукала до написання мемуарів Марію журналіст та виходець із Закарпаття Любов Дмитришин, яка записувала розповіді 96-річної тоді жінки на диктофон, розшифровувала і літературно опрацьовувала їх. Ці мемуари згодом було перевидано на Закарпатті в 2011 році та презентовано в Ужгороді. У тій книзі вона зазначає, що: «…в Америці я не почуваюсь самотньою, але й за рідним краєм тужить душа. Живу спогадами про Закарпаття, про Перечин, Ужгород, Мукачеве. Хочеться ще раз побувати там, де ми були молодими, щасливими всупереч усьому, радісними від самої думки, що все в житті ще попереду. Хочеться пройтися вулицею імені Юліяна Химинця в Мукачеві, а як не доведеться зустрітись з рідним краєм, то бажаю усім жити щасливо на рідній землі, в незалежній Україні!». Окрім своїх мемуарів, Марія брала участь в упорядкуванні спогадів чоловіка та виданні найповнішого зібрання його праць «Тернистий шлях до України».

Померла Марія 4 червня 2014 року в США. Похована біля свого чоловіка на українському католицькому цвинтарі Святого Духа у Кампбелл-Голл (Гемптонбурґ, округ Оранж, штат Нью-Йорк). На час смерті мала 6 онуків та одну правнучку. У Перечині тоді ще проживала її сестра Олена. Українська патріотична орієнтація була притаманна Марії до кінця життя, так само як і відданість своїм кореням. Достатньо промовистими є імена її шести внуків : Дарця‚ Ґеньо‚ Михась‚ Катя‚ Ніна‚ Андрій.

12 квітня 2016 року голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль на честь Марії Химинець у місті Перечин перейменував вулицю В.Терешкової.

Фото 1-2. Іван та Панас Кедюличі

Фото 3. Марія Химинець

Фото 4. Марія та Юліан Химинці

Фото 5. Керівники «Жіночої Січі» Стефанія Тисовська (ліворуч) та Марія Химинець (праворуч)

Фото 6. Марія та Юліан Химинці на банкеті за участі Августина Волошина та інших діячів Карпатської України.

Джерела :

В Закарпатській області жіноча Карпатська Січ та її провідниці – приклад служіння нації та державі  : https://wcu-network.org.ua/ua/possessing-equal-rights/article/V_Zakarpatski_oblast_zhnocha_Karpatska_Sch_ta_ii_provdnic_%E2%80%93_priklad_

Гаврош Олександр. В Ужгороді презентували спогади Марії Кедюлич-Химинець "Відлуння буремних років" : https://karpatnews.in.ua/news/27560-v-uzhhorodi-prezentuvaly-spohady-marii-kediulych-khymynets-vidlunnia-buremnykh-rokiv.htm

Українські Карпати. Матеріали Міжнародної наукової конференції «Українські Карпати : етнос, історія, культура», яка відбувалася впродовж 26 серпня – 1 вересня. Ужгород : Карпати, 1993. 610 с.

Хииминець Юліан. Мої спостереження із Закарпаття. Нью-Йорк : накладом Карпатського Союзу. 1984. 192 с.

Шелепець Володимир. Герой УПА Іван Кедюлич із Перечина закликав націоналістів до єдності : https://zakarpattya.net.ua/News/101959-Heroi-UPA-Ivan-Kediulych-iz-Perechyna-zaklykav-natsionalistiv-do-iednosti