Атанасій Пекар
Атанасій Пекар (хресне імя Василь) 1 березня 1922 р., Перечин – 28 вересня 2011 року, Глен-Ков (США). Український церковний діяч у США, священик-василіянин, педагог, історик Церкви, протоконсультор Василіянського Чину святого Йосафата у 1992-1996 роках. Член Богословського Наукового Товариства у Львові, Наукового Товариства імені Шевченка та Української Вільної Академії Наук (УВАН) у США.
Василь Пекар народився 1 березня 1922 року в Перечині у родині залізничника Атанасія Пекаря та Марії з роду Василиха, які належили до греко-католиків. Сім’я Пекарів брала діяльну участь у роботі Перечинської «Просвіти». У 1928-1932 роках навчався в народній (початковій) школі в Перечині та у горожанці, а потім вступив на навчання до Ужгородської державної реальної руської гімназії, яку закінчив у 1940 році. У гімназії його викладачами були мовознавець і етнограф Іван Панькевич, літературознавець Володимир Бірчак, германіст і викладач німецької мови та директор гімназії Андрій Алиськевич – всі троє родом з Галичини, які сильно вплинули на світогляд молодого Василя Пекара. Був членом Пласту і кошовим юнацьких куренів Пласту в Перечині.
Навчання
Після гімназії Василь Пекар записався 15 січня 1941 року в Українську папську колегію святого Йосафата в Римі. Навчався в римському Папському університеті Урбаніана (італ. Pontificia Università Urbaniana). У 1942 році здобув бакалаврат з філософії і продовжив студіювати богослов'я. 24 березня 1946 в каплиці колегії святого Йосафата отримав священичі свячення з рук єпископа Александра Євреїнова. 27 червня 1947 року о. Василь Пекар захистив в Урбаніанському університеті докторську дисертацію на тему «De erectione diocesis Mukačoviensis» «Канонічне створення Мукачівської єпархії 1771 р.» (вийшла друком у Римі в 1956 р.). Після докторату ще рік відвідував студії церковної історії в Папському Григоріанському університеті і в 1948 році здобув бакалаврат з церковної історії.
Служіння
Через неможливість повернутися на Закарпаття, виїхав до США, де став священиком Піттсбурзького греко-католицького екзархату. Працював спочатку капеланом монахинь василіянок в Юніонтауні (1948-1950), а згодом став викладачем семінарії святих Кирила і Методія в Піттсбурзі (1950-1956).
У 1956 році о.Василь Пекар вступив до чину св. Василя Великого у Мондері (пров. Альберта, Канада), де 1 червня під час обряду облечин отримав монашу рясу і монаше ім'я Атанасій. Далі він залишився в Мондері на префекта і викладача студентів гуманістики. Викладав у монастирській школі українську і церковно-слов'янську мови, українську історію і літературу.
У 1960-1961 роках о. Атанасій був парохом церкви святого Миколая в Чикаго, а через рік отримав призначення на магістра новіціату в Ґлен-Кові. Саме там 19 червня 1960 року в монастирі святого Йосафата біля Нью-Йорку склав вічні обіти. Упродовж 1967-1978 років о. Пекар викладач і духівник у Піттсбурзькій греко-католицькій духовній семінарії святих Кирила і Методія. Він продовжував викладати історію церкви, руську (українську) мову та інші дисципліни у Візантійській католицькій семінарії св. Кирила і Методія, де став професором у 1969 р. За його книгою «Досконалий християнин» з підназвою «Чернечий ідеал св. Василія Великого», яка вийшла у 1968 році в Нью-Йорку виховувалася ціла генерація українського духовенства. Певний час він був духівником у Семінарії св. Йосафата у Вашінґтоні, душпастирював на парафії св. Йоана Хрестителя в Юніонтаун (Пенсильванія) у 1967-1972 та парафії св. Євгена в Бедфорд (Огайо) в 1972-1978 рр.
У 1978 році настоятелі призначили отця Атанасія Пекара заступником редактора української секції Радіо Ватикану терміном на 4 роки). В 70-80-х роках його голос майже щотижня лунав на хвилях цього радіо. Зокрема улюбленими були його проповіді та цілі серії актуальних рубрик: «Справи сумління – відповіді на питання слухачів», «Правда християнської віри», «Ювілей святого Василія Великого», «Століття оновлення Василіянського чину» та інші. Деякі матеріали цих рубрик вийшли друком окремими книжками.
Будучи співпрацівником Радіо Ватикану підготував 77 радіопередач про переслідування церкви на Закарпатті та Пряшівщині у післявоєнний період. Ці програми у 1982 році вийшли друком в Нью-Йорку, як 60 том «Української духовної бібліотеки Отців Василіан» під назвою «Ісповідники віри нашої сучасності».
У цьому збірнику 16 статей присвячено Закарпаттю. В ньому о. Атанасій розповів про мученицьку смерть єпископа Теодора Ромжі, Президента Карпатської України о. Августина Волошина, священиків Олександра Хіру, Миколу Муранія, Петра Ороса, Кирила Феделеша, Дмитра Поповича, Віктора Дулишковича, Івана Чейпаша та інших. Всі ці духовні особи за свої релігійні переконання були жертвами комуністичного режиму і будь-яка інформація про них в комуністичних країнах підлягала суворій забороні. Про кожного з них, він роздобув відомості (часто таємним способом) від своїх друзів на Закарпатті, з Сибіру, Казахстану та інших місць, куди засилали незгідних з радянською владою. Радіопередачі Атанасія Пекаря із Ватикану були майже єдиним джерелом, яке доносило правду про цих мучеників за віру.
З 1980 року був редактором ІІ-ї секції Записок Чину святого Василія Великого. З 1982 до 1992 р. був професором і духовником семінарії св. Йосафата (округ Колумбія, США). У 1992 році знову повернувся до Риму, бо на Генеральній капітулі Чину його було обрано Генеральним протоконсультором (вікарієм або першим радником) протоархимандрита о. Ісидора Патрила. Після завершення каденції переїхав до василіянського монастиря в Ґлен-Кові, де надалі продовжував викладати в школі й займатися історичними дослідженнями.
Від 1996 року в зв’язку з станом здоров’я о. Атанасій з монастира виходив дуже рідко. В грудні 2008 року його перевели до геріатричного дому з підвищеною опікою. Помер в шпиталі м. Ґлен-Ков 28 вересня 2011 року на 89-му році життя. Похований 3 жовтня 2011 року на українському католицькому цвинтарі Святого Духа у Кампбелл-Голл (Гемптонбурґ, округ Оранж, штат Нью-Йорк).
Наукові дослідження
Отець Атанасій Пекар є автором сотень статей та десятків монографій українською та англійською мовами на історичну і духовно-аскетичну тематику. Найбільш важливою вважається тритомник «Нарис історії церкви Закарпаття» (Рим, 1967, 1997, 2014). Ґрунтовні розвідки та окремі брошурки українською мовою він присвятив Петру Павлу Ґойдичу (1961, 1980), Теодору Ромжі (1961), Петру Ґебею (1936), Йосифу Ґаґанцю (1979), Івану Брадачу (1983), Олександру Хірі (1988), Юрію Жатковичу (1991), Олександру Стойці (1996), Василю Поповичу (1996) та іншим церковним діячам Закарпаття. Кілька праць написав про монаший Чин Отців Василіянів.
Публікувався в часописах «Bizantine Catholic World», «Eastern Catolic Life», «Orientalia Christiana Periodica», «Світло», «Записках Чину св. Василія Великого» (Analecta Ordinis S. Basilii Magni). Саме завдяки йому відбулося відновлення цього неперіодичного збірника, котрий виходив в Ужгороді ще в 1924-1941 роках. В якості редактора редагував 5 об'ємних томів «Записок ЧСВВ» (1982, 1985, 1988, 1992, 1996).
Працював о. Атанасій інтенсивно до останніх днів. Кожна його праця побудована на глибокому вивченні першоджерел, головним чином архівних матеріалів. В національному питанні він стояв на українських позиціях, вважаючи закарпатських русинів складовою частиною українського народу.
Фото 1. Молодий о. Василь Пекар.
Фото 2. о. Атанасій Пекар під час виконання обов’язків директора програм Радіо Ватікану у 1978-1982 рр.
Фото 3.о. Атанасій Пекар у 1995 р.
Джерела :
Мушинка Микола. Пам'яті о. Атанасія Пекара – найвизначнішого дослідника історії церкви Закарпаття
https://zakarpattya.net.ua/Blogs/88136-Pamiati-o.-Atanasiia-Pekara-%e2%80%93-naivyznachnishoho-doslidnyka-istorii-tserkvy-Zakarpattia
Володимир Мороз. Історик церкви о. Атанасій Пекар, ЧСВВ (1922–2011): PRO MEMORIA: http://www.historians.in.ua/index.php/en/institutsiji-istorichnoji-nauki-v-ukrajini/2420-volodimir-moroz-istorik-tserkvi-o-atanasij-pekar-chsvv-1922-2011-pro-memoria
Отець Атанасій Пекар, ЧСВВ : https://www.osbm.org.ua/index.php/o-atanasiy-pekar-chsvv/biohrafiia-o-atanasiia-pekaria-chsvv/4259-otets-atanasii-pekar-chsvv
