Скотарство

Із землеробством тісно було пов’язане скотарство. Воно в основному орієнтувалось на задоволення власних потреб селян у молочних продуктах, вовні, шкірі, тягловій силі та гної. З початком ХХ ст. воно почало набирати товарного характеру. З перших десятиріч ХХ ст. в Перечині проводились щорічні ярмарки на худобу.

Особлива увага приділялась розведенню великої рогатої худоби. На Перечинщині були поширені кілька порід корів: карпатська бура, пинцгавська. На початку ХХ ст. кожна сім’я мала одну-дві корови. Крім того, розводили волів, яких використовували як тяглову силу. Ними орали, їх запрягали у вози для перевезення важких вантажів. Бідніші селяни, які не мали власної землі й не могли тримати корову розводили кіз. Ряд селянських родин Перечина та його околиць розводили овець. кожен господар намагався тримати хоча б дві свині, щоб можна було зарізати два раз у році (перед Великоднем і Різдвом). Значного розвитку на Перечинщині набуло птахівництво. Тут розводили курей, качок, гусей. Кожен господар, який хотів вирощувати домашню птицю, мусів мати курник. Курники робили із різного матеріалу. Важливим було, щоб він був сухий та міцний. Одним із найдавніших типів курників, були плетені із вербового чи ліщинового пруття курники. Їх ставили на чотири високі дерев’яні кілки. Курниками мали солом’яний дах. У 30-40-х рр. ХХ ст. масового поширення набули дерев’яні курники різних форм.