Територія Перечинщини в археологічних знахідках

Меню

Археологічні дослідження зафіксували, що територію Перечинської улоговини заселили не пізніше 11 тис. років тому, а можливо набагато раніше – 20 тис. років назад. Вочевидь відтоді присутність тут людей не припинялася, оскільки археологічні знахідки підтверджують сліди їх активної діяльності в періоди пізнього (верхнього) палеоліту, мезоліту, раннього залізного віку. Це були люди сучасного фізичного вигляду, які займалися мисливством, рибальством та збиральництвом. Вони володіли технікою виготовлення знарядь із обсидіану (вулканічного скла) та кременю про що свідчить чимало археологічних знахідок. Серед археологів, які вивчали цю територію : Я.Пастернак, Ф.Гладилін, Л.Мацкевой, С.Пеняк, М.Потушняк та інші.

Зокрема, на захід від села Ворочово, на лівому березі річки Уж у 1969 експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом В.Гладиліна зібрано відщепи, пластини, різці, нуклеуси з обсидіану та андезиту, які датуються пізньопалеолітичним часом (період 40-11 тис. років тому).

Упродовж двох наступних десятиліть експедиція Інституту археології УРСР під керівництвом С.Пеняка дослідила низку палеолітичних поселень на трасі будівництва Транскарпатської шосейної дороги, в тому числі поблизу Перечина. Зокрема, в урочищі Сімерські Березини (1 км на північний схід від м. Перечин) на плато над глиняним кар’єром цегельного заводу у 1975 виявлено нуклеуси, відщепи, мікропластини з ретушшю з кременю та обсидіану.

Чимало археологічних знахідок стосуються більш пізніх – мезолітичних часів, які хронологічно окреслюються відрізком 9-6/5 тис. років до н/е. Стоянки людей цього періоду були відкриті на Закарпатті в 1970-80-х рр. завдяки діяльності комплексної мезоліто-неолітичної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР. Упродовж 15 польових сезонів було найдено 38 місцезнаходжень мезолітичних артефактів, кілька з яких були неподалік Перечина, Ворочова і Сімера.

Серед виявлених стоянка в урочищі Сімерські Березини, відкрита у 1973 році Закарпатською експедицією Інституту археології АН УРСР. Цю стоянку обстежила Прикарпатська експедиція Інституту суспільних наук АН УРСР під керівництвом Л.Мацкевого. Комплекс найдених артефактів дослідники віднесли до групи пам’яток типу Незвисько IX-Атаки VІ доби мезоліту, що датується бореальним часом (тривав з 8690 по 7270 до н/е.).

У 1976 та 1981 роках експедиція під керівництвом Л.Мацкевого відкрила ще кілька мезолітичних стоянок на березі ріки Уж поблизу с. Ворочово в урочищах Поле, Рибники і Високий Берег. Серед підйомного матеріалу : відщепи, уламки пластинок та дрібні уламки з обсидіану (вулканічного скла) і кременю, призматичні та аморфні нуклеуси. Окрім них були й знаряддя : скребки, виїмчасті бокові скобелі, кутові різці, ножі, віджимник, розтирач. Найдені матеріали з цих розкопок засвідчили генетичний зв'язок із попередніми пізньопалеолітичними пам’ятками регіону.

Наступний, тобто неолітичний період (6/5-3 тис. р. до н/е) не представлений археологічними знахідками. Це не означає їх відсутність, скоріш за все вони ще чекають на своїх дослідників. Зустрічалися пам’ятки доби енеоліту, тобто міднокамяного віку. До таких відноситься знахідка Л.Ебера. Цей житель Перечина у 1902 році знайшов в урочищі «Гори» вісім горщиків та кремнієвий відщеп, які було передано в Угорський національний музей.

На території Перечинської ОТГ знайдені пам’ятки більш пізньої доби : артефакти ранньозалізної доби. У південно-західній частині села Сімер, на високому лівому березі р.Уж, в урочищі Сімерські Березини у 1925 році місцевий краєзнавець Павло Яцко знайшов два поховання : грунтовий і курганний могильники. Перший відноситься до гавської культури, яку датують VIII ст. до н/е., другий представляє куштановицьку культуру VІ - ІV ст. до н.е. П.Яцко звернувся до Празького інституту археології з проханням про їх дослідження і невдовзі в Перечин прибув асистент того інституту Ярослав Пастернака. Разом у могильнику енеолітичної доби вони виявили 31 поховальну урну в яких знаходилися перепалені кістки. Самі урни були розміщені правильними рядами на відстані 0,5-1 м одна від одної. Пошукові роботи проводили біля села Сімер (урочище Сімерські Березини, урочище Каменисте), в Перечині (Під Вапелним Груном, урочище Гори). На основі своїх досліджень у 1925 році Ярослав Пастернак підготував працю «Podkarpatská Rus v mladši době kamenné». Згідно висновків ученого це були зразки культури шнурової кераміки. Про знахідку писав і Павло Яцко, який відзначив, що крім неї знайшов 21 місце, де зустрічаються сліди життя людей кам’яної доби.

Значно пізніше – аж у 1980 році знахідку Павла Яцка обстежила Закарпатська новобудівна експедиція Інституту Археології НАН УРСР під керівництвом С.Пеняка. Дослідження мали рятівний характер, оскільки на той момент там працював глиняний кар’єр цегельного заводу. На місці були зібрані рештки урн та зафіксовані два пошкоджені кургани. Ще три кургани були зруйновані кар’єром. У центральній частині підкурганної площі на глибині 0,6 м виявлено поховальну урну, заповнену кальцинованими кістками, разом з ними знаходився залізний ножик. Над похованням було влаштовано ритуальне вогнище, де поруч з вуглинами найшли розбиті черепки, що вочевидь були елементом поховального обряду на честь померлого.

У період раннього середньовіччя території краю були заселені різними племенами, які не належали до якихось державних утворень. У результаті великого переселення народів тут з’явилися германці, сармати, гуни, авари, слов’яни, угорці та інші народи. Слов’янське населення активно заселяє регіон у VII-VIII столітті н.е. вочевидь асимілювавши місцеві племена, що проживали тут з попередніх часів.